Закрите вікно відчиняєш руками. І банку закритої кави також - полегкістю пальців. І звично, роками долаєш бар’єри таких огорож. Закриті можливості – силою волі собі відмикаєш. Це – мужнього знак. І тільки «закриту» людину – ніколи шляхом форсувань не відкрити ніяк. Вона захищається муром і звіром, обоє вони непробудно глухі, сліпі і німі до чужої довіри і ревно пильнують тягар зі страхів. Ти можеш її (безперечно) зламати, а можеш і власне чоло розсікти! Таранячи стіну і звіра на варті ти можеш стіною і сам обрости… А гірше за все – із невидимим муром не впоратись боєм із видимих сил! Його не пробити, не взяти паркуром! Людина – це щось з неосяжних мірил… Якщо ж ти запасся душевної сили, терпіння зростив найсолодшим з плодів - людину, неначе - небесне світило, як зірку, як сонце відкриєш тоді!
Немає коментарів:
Дописати коментар