Біль, заповзає в душу темним змієм Я, з ним змиритися мушу та не вмію Як, забути очі що пронизують мене І стан дівочий наче диво неземне Її краса у мить затьмарює думки Я б все віддав, щоб доторкнутись до руки Так! Я б все віддав, щоб цілувати ті вуста Але приреченням моїм є самота Чи вартий хтось її любити взагалі О Есмеральдо, ти найкраща на землі! Біль, застилає небо пеленою І, закриває всесвіт мій стіною Мрій, ріка несе мене в країну небуття Яким нестриманим буває почуття О небеса! У чому дух мій завинив? Циганки образ все єство заполонив Так, оця краса не наче квітів аромат Я став рабом її спокусливих принад А тіло - одержиме пристрастю - горить О Есмеральдо, чи мій бог цей гріх простить? Біль, мов ножем думки про щастя крає І, знову серце в грудях завмирає Як почую кроки, майже невагомі, я І наче грім у скронях прозвучить ім'я У всіх жінках на світі бачу я одну Та одягає страх сорочку крижану Ні, цю згубну мрію я нікому не віддам І височіє наді мною Нотр Дамм Пробач, що не дотримав слова, Флер де Ліс Для Есмеральди, я букет лілей приніс. У всіх жінках на світі бачу я одну І як мені забути, вроду неземну? Ні, цю згубну мрію я нікому не віддам І височіє наді мною Нотр Дамм Вона танцює, мов метелик у садах А я повторюю ім'я, Есмеральда, ЕСМЕРАЛЬДА!
Немає коментарів:
Дописати коментар