Португальські студенти на уроці, співають всім нам відому укр.пісню. Над...

Португальські діти співають українську пісню “Чом ти не прийшов?”. Відео опублікував український священик Василь Бундзяк, який зараз служить в Португалії. За його словами, серед студентів, які співають, нема жодного українця, усі діти – португальці.
Навчає українських пісень їх вчителька з України Олександра Степанська.
Відео стало хітом у фейсбуці, його поширили більше 10 тисяч людей.
Співаймо разом!

Як Зе-влада спровокувала паніку щодо евакуації з Китаю | ІнфоДень

Провал комунікацій. Як влада власними руками спровокувала паніку довкола евакуації з Китаю українських громадян.

Андрій Рева - міністр соціальної політики України (2016-2019)

МАМА ЛЕГКОЇ ПОВЕДІНКИ. Стосується кожного. Ефір від 21.02.2020

З чиєїсь "легкої руки" цю передачу названо "Мама легкої поведінки"... Ось так рубнули з плеча по людській долі - одразу ж затаврувавши жінку трафаретом повії і виставивши на ешафот привселюдного осуду. Мимоволі згадалися рядки Тараса Шевченка, великого правдолюба й гуманіста, про лицемір'я людське: "...Та й тілько ж то! Ми не погане, Ми настоящі християне..."/"Кавказ"/
Але ж згадаймо мудру притчу з Книги книг - Біблії: "ЛУКИ 7:36—50 Залежно від стану серця люди по-різному реагують на слова і вчинки Ісуса. Це стає очевидним у Галілеї, в домі фарисея, на ім’я Симон, який запрошує Ісуса на обід. Напевно, Симон хоче ближче познайомитися з людиною, яка виконує великі чуда. Ісус, мабуть, бачить можливість духовно допомогти тим, хто буде у Симона, тому приймає запрошення, подібно як раніше приймав запрошення від збирачів податків і грішників.
Однак Ісуса зустрічають зовсім не так, як заведено зустрічати гостей. Оскільки ізраїльтяни ходять в сандаліях по запилених дорогах Палестини, їхні ноги стають брудними і печуть, тому гостям зазвичай обмивають ноги прохолодною водою. Але в домі Симона Ісусу не миють ніг. Також його не вітають поцілунком, як це прийнято. Ще одним виявом доброти і гостинності є те, що гостю намазують голову олією. Для Ісуса не роблять і цього. Тож хіба він бажаний гість у цьому домі?
Під час обіду, коли гості напівлежать за столом, в кімнату без запрошення тихо входить жінка. Вона «відома в місті як грішниця» (Луки 7:37). Всі недосконалі люди грішні, але ця жінка, очевидно, веде розпусне життя і є повією. Мабуть, вона знайома з вченнями Ісуса і чула, як він запросив «всіх струджених та обтяжених» прийти до нього і отримати відсвіження (Матвія 11:28, 29). Зворушена Ісусовими словами і ділами, вона розшукує його.
Жінка підходить ззаду до Ісуса, стає навколішки біля його ніг і зрошує їх слізьми та витирає своїм волоссям. Потім вона ніжно цілує Ісусові ноги і виливає на них пахучу олію, яку принесла з собою. Симон спостерігає за всім цим з осудом. «Якби цей чоловік дійсно був пророком,— думає він,— то знав би, що за жінка торкається його — та ж вона грішниця» (Луки 7:39).
Боржник щиро дякує позикодавцю, у той час як інший боржник іде геть
Ісусу відомі думки Симона, тому він каже:
— Симоне, хочу тобі щось розповісти.
— Кажи, Учителю! — відповідає той.
— В одного позикодавця було два боржники,— говорить Ісус.— Один заборгував йому 500 денаріїв, а другий — 50. І, оскільки вони не мали чим сплатити борг, позикодавець великодушно простив їм обом. Котрий з них любитиме його більше?
— Думаю, той, кому прощено більше,— мабуть, з байдужістю відповідає Симон (Луки 7:40—43).
Ісус погоджується з відповіддю. Потім, дивлячись на жінку, він каже Симону: «Бачиш цю жінку? Коли я ввійшов у твій дім, ти не дав мені води, щоб обмити ноги. А ця жінка зросила їх слізьми та витерла своїм волоссям. Ти не зустрів мене поцілунком, вона ж, відколи я ввійшов, не перестає цілувати мої ноги. Ти не вилив олію мені на голову, а вона вилила мені на ноги пахучу олію». Ісус бачить, що ця жінка щиро розкаюється у своїх гріхах. Тож він закінчує такими словами: «Кажу тобі: її гріхи, хоча й численні, прощаються, бо вона виявила велику любов. Кому ж мало прощається, той і любить мало» (Луки 7:44—47).
Ісус зовсім не виправдовує неморальності. Радше він ставиться зі співчуттям і розумінням до людей, які, вчинивши серйозні гріхи, шкодують про це і звертаються до Христа за допомогою. Яке ж полегшення приносять жінці слова Ісуса: «Твої гріхи прощено... Твоя віра врятувала тебе. Іди з миром» (Луки 7:48, 50).
То ДЕ ж наше християнське взаєморозуміння??? ХТОСЬ задумався над тим, ЧОМУ Ірина стала ТАКОЮ??? Мені боляче й соромно читати усі коментарі розміщені нижче: бо вони обговорюють її зовнішність, зачіску, зуби, спосіб життя... Та НІХТО НЕ ЗАМИСЛИВСЯ над стражденною Душею цієї жінки, яка у свої 36 років не зазнала справжнього людського щастя... Не прочитала я в коментарях і жодного засудження чоловіка-упиря, який зробив із власної жінки секс-робота для заробляння грошей... ЛЮДИ! КУДИ ЙДЕМО???

Таємний щоденник Симона Петлюри

Дія фільму розгортається в період 1917-1921 років, коли на території
України йде війна за незалежність УНР. Не в силах протистояти агресії
більшовиків, лідер Української Народної Республіки, Симон Петлюра був
змушений виїхати до Парижу. Але і тут його життя перебувало під
постійною загрозою.

Нестор Махно. Символ Волі

Відеозвернення до Володимира Зеленського. Зупинити відведення українськи...

Мене звати Ярина Чорногуз. Або просто “Яра”. Я парамедик добровольчого
медичного батальйону “Госпітальєри”. Я хочу звернутися до шостого та
чинного президента України Володимира Зеленського від імені
медиків-добровольців, які досі займаються порятунком життів наших бійців
у війні, яку досі веде проти нас Російська Федерація.

Це звернення не
стосується депутата слуги народу, який тішить народ байками про
комуналку та собак.

Це звернення не про розпалювання будь-якої ворожнечі всередині країни та
маніпуляіції на цій фразі. Це звернення про одну річ, яка нас усіх
об’єднує. І про яку ви, пане президенте, здається, забули.

Наш ворог.
Він не всередині країни, пане Володимире. Він стоїть на наших кордонах
досі та маніпулює вами, а ви це дозволяєте.

Не добровольці-волонтери,
які добровільно разом з бійцями збройних сил України стали живим щитом
нашої держави у 2014-му році, є ворогами, над якими міністр вашого уряду
нині влаштовує судилище. Нашим ворогом є Росія та її очільник Володимир
Путін. Це з його провини за роки війни наше суспільство втратило тисячі
загиблих.



Але замість того, щоб перекинути шахову дошку, яку поставив перед вами
цей політичний терорист, ви граєтеся у його гру, а ваші фігури ходять за
його планом. Він каже вам: відведення і мир, а чується: капітуляція і
подальший наступ російських окупаційних військ на землі України.

Пане
Володимире, я пішла доброволицею на війну у 2019-му, менше року тому.
Тоді, коли всі “від неї втомилися”, коли всі почали вважати, що вона
несправжня, що вона закінчилася.

Кілька тижнів тому там загинув
хлопець, якого я любила. Воїн вашої армії. Один із найкращих. З
найвідважніших. Він не був із тих, хто плакався, коли настане мир. Він
хотів відвоювати нашу українську землю, і зрештою – поліг за неї. Я
ніколи не забуду чому і за що він загинув. Це куля російського снайпера
вбила його.



Пане Володимире, коли я уявляю, що на ту позицію, де він загинув,
заходять росіяни, його вбивці, то не хочу більше жити. А вони зайдуть,
якщо ви відведете війська. Усвідомте це. Це вже сталося. Вони вже
влаштовують диверсії, на позиціях, де відбулося відведення українських
військ.

Я звертаюся до вас як людина до людини, як громадянка до
президента, як воїнка-доброволиця до головнокомандувача. Майте честь,
майте гідність, зупиніть відведення наших військ із земель, які
здобувалися з-під контролю окупантів кров’ю українських бійців.

Я закликаю вас дозволити Збройним силами України давати вогневу відсіч
нашим окупантам, спорядити їх достатньою кількістю боєкомплектів на цю
відсіч. Командири, які ефективно знищують ворога, мають одержувати
нагороди, а не службові розслідування за відкритий по окупантах вогонь.




Я прошу вас дати мені відповідь, чи згодні ви вчинити по совісті.



Мій коханий, він був набагато молодшим за вас. Це він разом із
побратимами захистив вашу можливість стати президентом цієї країни.
Чи
готові ви, пане Володимире, пане президенте, стати на захист землі, за
яку він загинув? Чи готові ви діями довести, що його загибель та інших
полеглих бійців і бійчинь цієї війни за нашу незалежність не була
даремною?



Дайте мені відповідь. Скажіть: готові?



Наступ Росії буде. Так чи інакше. Ця війна не почалася у 2014-му, вона
триває 300 років і триватиме ще десятиліття.



Поки я чекаю на те, що скаже мені президент моєї держави, я закликаю
добровольців, які розчаровані несправедливістю політики, гуртуватися.
Я
закликаю українське суспільство шанувати наших воїнів і їхній вибір
захищати нас до перемоги з поверненням наших земель, а не до
капітуляції.

Гастролі в полі. Руслана Лоцман та Ансамбль ЗСУ

Українське весілля.Руслана Лоцман і Дмитро Глухенький

присвята Борису Негоді. Руслана Лоцман (вірш), Дмитро Глухенький (відео)

Душа митця до вирію злетіла...
Там домалює неземні світи...
То ж просто відділилася від тіла,
Душа,що буде жити і світить...
Мистецтво ж вічне... вічне,як наш простір,
Та тільки ми - то є,то вже нема...
Життя усіх запрошує у гості,
І проводжа в сади,де скрізь - зима...
О,скільки зим ще зміниться за літом,
Нові митці нестимуть щось нове...
Душа художника зліта над світом,
Щоб змалювати все,що в нім живе...
#РусланаЛоцман_вірші присвята Борису Негоді.19.01.2020

Із сиром пироги. Тріо Лоцман

Стоїть гора високая. Руслана Лоцман

Чумаки. Нащо їм стільки солі?

Запорожці пишуть листа... Кому?

НАЙСТРАШНІШИЙ УКРАЇНЕЦЬ! Або неказка про Кощія Безсмертного

Ми нещодавно знайшли українця, який для росіян страшніший за Бандеру. Не вірите? А він є. Ним лякають московських дітей вже сотні років, Його не бере ні стріла ні шабля. А як уб’єш, він оживає. Здогадались?