МАДОННАМ 33-го

Крізь біль років

пече мене голодомор:

Я чую голоси,

що й досі хліба просять.

Я бачу очі,

які дивляться з докором:

«За що,

скажи, за що

ці дітки помирати мусять?!»

* *

О, матері,

мадонни всіх народів і епох,

Ви завжди

у красі своїй

високій

Із немовлятком на руках

удвох

Звеличували світ,

його життя і спокій!

Що ж стало з Вами

в той смертельний рік?

У тридцять другий?

Тридцять третій

поспіль?

Чом захистить не зміг

ні чоловік,

ні Бог,

ні партія,

хоч хліба було досить?!

Чиє прокляття

обпалило Вас?

Чому його заручниками

стали?

Де ж був тоді братерський

пролетарський клас?

Невже не знав,

не бачив,

що зробив у селах

Сталін?!

* *

Хто дасть нам відповідь,

чому і до сих пір

Ми мовчки йдем,

ковтнувши біль і сором?!

Крізь біль років

пече мене Голодомор...

Крізь біль віків

пектиме нас докором...

 

22.11.2003. Наталя Нестеренко