понеділок, 28 грудня 2020 р.
неділю, 27 грудня 2020 р.
суботу, 26 грудня 2020 р.
пʼятницю, 25 грудня 2020 р.
ВСЯ ПРАВДА ПРО ЭТОТ ГОД! "Уходит год..." Денис Витрук/Светлана Лаврентьева
Сколько б не было вам лет — не грустите. Вас не любят — ерунда — отпустите. Не успели на трамвай, (так бывает), Может это нас судьба предупреждает. Не гордитесь красотой — бесполезно, Красота души важнее, если честно. Коль не ладятся дела — подождите, И на красный, никогда, не бегите. Нужно бедному помочь — не скупитесь. Если нечего подать — помолитесь. И чужое никогда не берите, А душа если болит — промолчите. Вдруг надежды ваши не оправдали — Значит много от других ожидали. Если солнышком побрезгуют тучи — День от этого светлее и лучше. За зимой всегда весны пробуждение, Есть у каждого из нас день рождения. В каждом взрослом — дитя горько плачет. Только мудрый от людей счастье прячет. Коль гореть, так до конца, с новой силой, И не аисты, а ворон над могилой. Свою злобу на других не держите, Как бы ни было вам больно — живите! Наслаждайтесь простотой дикой мяты, И в награду принимайте закаты. Сколько б не было вам лет — не грустите. Вас не любят? Ерунда… Вы любИте!☺️😊 Автор: Таня Алексийчук
суботу, 19 грудня 2020 р.
вівторок, 15 грудня 2020 р.
суботу, 12 грудня 2020 р.
суботу, 28 листопада 2020 р.
суботу, 7 листопада 2020 р.
Непрощені - Нестор Махно (2007)
Режисери: Олексій Фролов, Віктор Шкурін
1+1, Контакт
четвер, 5 листопада 2020 р.
Денис Витрук. «ВНЕЗАПНЫЙ ВИРУС»
André Rieu with Akim - Dance of the Fairies
неділю, 1 листопада 2020 р.
четвер, 29 жовтня 2020 р.
"УКРАЇНА КОЗАЦЬКА" ВАЛЕНТИНА СЕВЕРИНЮКА - ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ У ВІРШАХ"
Нещодавно у видавництві «Каменяр» (м. Львів) побачила світ поема Валентина Северинюка «Україна козацька» (478 с.). Погодьтеся, шановний читачу, що така подія в історії української літератури (хоча б за обсягом) трапляється дуже нечасто. Поема (її жанр визначено як історична) описує події XVI—XVIII стст. в Україні та інших країнах Європи. Композиційно твір складається із «Зачину», чотирьох частин (частина 1: Роздоріжжя, Січ, Пробудження, Сагайдачний; частина 2: Передгроззя, Хмельницький, Переяслав; частина 3: Руїна, Мазепа, Полтава, Конституція; частина 4: Зашморг, Колії, Калнишевський, Перекотиполе) та епілогу «Нащадки».
Видання унікальне за кількома ознаками. Крім обсягу, це кількість історичних авторських коментарів — їх більше 1 200! І це не випадково, бо за фахом В. Северинюк — історик і політолог (кандидат історичних і доктор політичних наук). Поряд із цим у поемі використано багатий український фольклорний матеріал — народні пісні, думи, балади, прислів’я, приказки, які автор органічно вплів у канву власного віршованого тексту. До речі, В. Северинюк — упорядник ще й виданого нещодавно кількома українськими видавництвами «Тематичного коментованого словника популярних українських прислів’їв та приказок».
У поемі згадуються імена понад 400 діячів української, російської, польської, литовської, білоруської, турецької, кримськотатарської, молдовської, шведської, австрійської, французької, грецької, англійської, німецької й італійської історії та культури. Автор наводить цитати з десятків літературних і документальних джерел різними мовами. Деякі історичні документи подано у формі авторських поетичних переспівів, зокрема навіть Маніфест цариці Катерини ІІ, випущений з приводу ліквідації 1775 р. Запорозької Січі. Все це барвисте мовне розмаїття створює унікальний колорит поеми «Україна козацька».
Поетична майстерність автора — філігранна. Підтвердженням цьому служить той факт, що вперше за історію існування Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Григорія Сковороди Українського фонду культури її було присуджено авторові ще до опублікування самого твору.
«Україна козацька» — досконалий поетичний текст, до того ж змістовно наповнений, у поєднанні з науковим коментарем є своєрідним літературним явищем, яких у нашій вітчизняній белетристиці не густо, — вважає видавець й редактор книжки, директор видавництва «Каменяр» Дмитро Сапіга. — Синтез красного слова із розлогим науковим фактологічним викладом тих чи інших історичних подій дає можливість читачеві глибоко зануритися в рідну історію, аби почерпнути з неї достойні приклади як для себе, так і кожного іншого зокрема. При читанні тексту поеми інколи складається враження, що її слова, рядки, строфи буквально вібрують, настільки вони наповнені глибоким змістом, емоціями. Художній рівень поеми (чи радше видання) досить високий. Тут і своєрідна сюжетна побудова, і своєрідний підхід до використання поетичних можливостей, зокрема зачаровує щедра налаштованість автора поеми на народний мелос. Сподіваюся, що літературні критики, літературознавці не оминуть поему мовчанкою, як і видання в цілому».
ІВАН МАЗЕПА. ІЛЮСТРАЦІЯ ЛІДІЇ ЧИР
Окремо слід сказати про художнє оформлення видання. Воно — оригінальне від першої до останньої сторінки книжки й належить викладачеві кафедри графіки та дизайну друкованої продукції Української академії друкарства Лідії Чир. Завдяки її графічному хисту читачі отримали по-мистецькому досконале, розкішне видання: 5 розворотних, 17 аркушевих і 38 клаптикових ілюстрацій. «Така тема не може не зацікавити, — розповідає Лідія Чир. — Хоча, з другого боку, вона є дуже складною, бо підіймалася уже десятками чи навіть сотнями мистців. Почуваєшся в масі напрацювань загубленою, і треба знайти свою дорогу. Сподіваюся, що знайти її все-таки вдалося. Усі ілюстрації є практично рівносильними. Це добре, бо жодна не вибивається з загальної канви графічної мови. Можу виділити дві ілюстрації за їхню лаконічність — образи Богдана Хмельницького та Івана Мазепи».
На поему ще до її публікування дали позитивні відгуки такі відомі в Україні поети, як Любов Геньба, Олександр Мороз, Ігор Павлюк і вже, на жаль, покійний Петро Ребро. За мистецьким рівнем і своїм подальшим суспільно-культурним значенням поема В. Северинюка наближається, на нашу думку, до поеми «Енеїда» Івана Котляревського. Не виключаємо, що з часом вона ввійде в перелік тих творів, за якими учні шкіл вивчатимуть не лише українську літературу, а й історію України.
Отож побажаймо «Україні козацькій» щасливої літературної долі. Вона на неї заслуговує. Ми ж звернулися до автора з проханням сказати кілька слів про видання.
— Валентине Матвійовичу, скільки часу тривало написання поеми? Мабуть, років із десять? Де ті місця, які надихали вас для її написання?
— Час написання поеми зайняв два роки. Не знаю, багато це чи мало. Адже в такій справі часовий критерій є абсолютно невизначеним. Точно можу сказати одне: задум твору почав визрівати за два-три місяці до початку його втілення, несподівано для мене самого. Тоді бачилося сторінок 50—70 з головним героєм П. Сагайдачним. А потім думка повела далі... Щодо «місць, які надихали». Важко сказати. Коли входиш у творчий стан, то місце (простір), як і час, втрачають чіткі обриси. Радієш тому, що перестаєш їх відчувати. Тут я чогось нового не скажу. Пишеш там і тоді, коли пишеться. Оскільки проживаю у Запоріжжі, то й матеріальна оболонка книжки народилася в цьому місті.
— Що спричинило написання поеми?
— Я вже сказав, що якогось попереднього плану написати подібний твір у мене не було. Більше того: перші сторінки народилися в зовсім «непідходящий» для того час — за два місяці до захисту докторської дисертації. Про якісь життєві причини такого настрою судити не можу, хоча тут можна різного наговорити... Але поштовх все ж був. Це — праця над «Словником українських прислів’їв». У ньому представлена й козацька тематика. Захопила не лише глибина, а й поетика народної мудрості. Тут натрапив на її «хвилю». А далі... Хіба можна опиратися стихії? Навпаки — в подібних випадках і не варто!
— Яку основну думку вам хотілося передати читачам цією поемою? Адже, мабуть, не лише історичні відомості, хоч і в поетичній формі.
— Чи є в «Україні козацькій» думки та цікаві образи, варті уваги, нехай вирішує читач. У «Зачині» до поеми я написав: «...Хто як схоче, хто як зможе, так і прочитає». Я з повагою і спокійно сприйму будь-який відгук. До речі, вже є й негативні. А з другого боку — й перебільшено хвалебні. Мабуть, головна моя думка, якою хотілося поділитися з читачем (сподіваюся, книжка його знайде), — та сама, що й у кожної людини, яка відчуває невидимий і нездоланний зовнішніми силами зв’язок із землею і небом своєї Вітчизни, чиї сила і дух ведуть нас по життю. Людям, які того ніколи не відчувають, важко пояснити, що це. На щастя, українці все більше усвідомлюють себе патріотами. Нам є за що бути гордими — і в нашій історії, і в нашому сьогоденні, коли підступний сусід випробовує нас на міцність. Мусимо вистояти, і вистоїмо!
Зиновій ПАРТИКО, доктор філологічних наук, професор, Запоріжжя
Відродження «Іліади»: «Україна козацька»
15 вересня 350 аудиторія Львівського національного університету імені Івана Франка радо привітала історика, професора, прозаїка й поета Валентина Северинюка з презентацією його нової книги «Україна козацька». Це унікальна історична поема обсягом 470 сторінок. У книзі автор згадує понад триста імен відомих постатей історії нашої Батьківщини, а також використовує цитати сімома мовами. Робота над поемою почалася з дослідження фольклору. Позаяк автор ‒ кандидат історичних наук, його твір має потужну фактологічну базу. Зокрема, Валентин Северинюк переклав маніфест Катерини ІІ 1775 року, який красномовно іменує в поемі «некрологом». Після презентації (до речі, із декламуванням уривків твору – див. нижче) письменник радо погодився відповісти на наші запитання.
– Численні переїзди вплинули на вашу творчість?
– Насправді їх було небагато. Так склалося, що народився я на Волині, виріс на Вінниччині, навчався й жив ув Одесі, саме там і поринув у науку. Уже багато років проживаю в Запоріжжі. Мабуть, це залишило якийсь слід, хоча відстежити його розумом чи душею я не можу… Скоріш за все, він таки є: можливо, доля занесла мене в Запоріжжя не випадково. Навіть не знаю, чи написав би цю книгу в іншому місті. А тепер знову приїхав до Львова. Символічно історія запорізького козацтва є історією всієї України. Ось так усі шляхи перетнулися.
– У такого плодотворного автора має бути невтомна муза. Що для вас є джерелом натхнення?
– Невтомна муза ‒ Кліо, покровителька історії. Оскільки спершу я здобув історичну освіту, став кандидатом історичних наук, потім почав вивчати філософію і міфологію, натхнення дала, мабуть, сама тема. Два роки тому я несподівано для самого себе взявся за написання словника українських прислів’їв і приказок. Він тематичний і коментований, а провідною темою була козаччина. Через те, що українські прислів’я ‒ не просто мудрість, а мудрість римована, деякі рими врізались у пам’ять. Відтак я написав невеликий твір, присвячений Сагайдачному. Однак потім збагнув: треба писати або про все, або нічого, адже гетьманування Сагайдачного ‒ далеко не одна сторінка в літописі України.
– Нині історична поема ‒ далеко не пересічний вибір жанру, дехто навіть вважає його мертвим. Яка ваша думка з цього приводу?
– Мабуть, він справді мертвий для тих, які вивчають історію лише з підручників, на основі фактів і коментарів. Однак, щоб справді збагнути історію, треба наснажити її емоціями, почуттями, настроями. Якщо не занурюєшся в цю глибу самотужки, навряд чи зможеш відчути її. Тому в мене і виник такий задум ‒ поєднати факти й емоції, історію, документалістику і літературу в синтетичному жанрі. Сподіваюся, колись йому дадуть назву. Але передусім мені самому було цікаво, що ця книга вийшла емоційно документальною. У цьому й полягає її особливість, зважаючи на відгуки читачів.
– Відчутно, як ви тепло ставитеся до Запорізької Січі. А якби ви жили в той час, яке козацьке прізвисько обрали б?
– Моє прізвище Северинюк, а колись, як відомо, був гетьман Северин Наливайко. Чи є тут якийсь звʼязок, я не знаю, проте в одному з фрагментів книги, присвяченому Наливайку, я вказую на те, що «северус» означає суворість, тому шляхта і давала драла від цього славного козацького отамана. Можливо, я назвався б Северусом, козаком Северусом.
– Що вам як науковцю запам’яталося найбільше під час вивчення фольклору й історії козацтва?
– Я проводив власне дослідження, збираючи прислів’я, хоча й доповнив їх почутими від людей висловами. Однак вони не стосувалися козацтва. Відтак я відкрив для себе чимало козацьких дум, балад, пісень, і власне стиль цієї книги близький до народного. Віршована форма тексту збережена до останньої сторінки. Стиль написання цієї поеми обраний не випадково: думаю, він полегшить читання і сприйняття твору.
– У важкий для держави час її очільником має бути мудра особистість, на кшталт когось із видатних історичних постатей. На ваш погляд, хто сьогодні потрібен Україні?
– Історія нас навчила того, що вона не буває однозначною. Це не новина, що в ній чимало очільників та інших учасників політичного процесу. Світовий досвід засвідчує, що політика ‒ це одвічна боротьба на тлі зміни інтересів і пріоритетів. Наша історія вчить того, що політик має бути готовий абсолютно до всього. Треба вміти обстоювати свої інтереси тоді, коли ніхто не зробить цього за тебе, маневрувати, інколи навіть називати другом того, кого ніколи не назвав би так в інших обставинах. Хорошим очільником буде людина багатогранна, у ціннісному спектрі якої домінуватимуть національні інтереси.
* * *
Письменник пішов, залишивши по собі приємне враження з присмаком козацького кулешу. Ми вдячні за нагоду поговорити з таким цікавим і талановитим спадкоємцем літературних традицій великих історіографів минулого.
P.S.: Пропонуємо також ознайомитись із передмовою до книжки, яку написав відомий український поет і науковець Ігор Павлюк. Нижче подаємо кілька уривків з поеми Валентина Северинюка «Україна козацька».
Тож історія на всіх
правди не настачить:
кожен чує по-своєму,
по-своєму бачить.
Всеї правди не знайти
в жоднім фоліанті.
Правда – в совісті, в душі,
в мудрості, в таланті.
У любові до землі,
отчого порога,
і у тому, щоб тихцем
не гнівити Бога.
І у пам’яті, що ми –
руси-українці,
предковічні племена –
ратаї-трипільці.
*
Це не вигадка, а правда!
Всі про те казали:
запорожці не один раз
Польщу рятували
від Туреччини і Криму –
тим усе кортіло
глибше стріли устромити
в християнське тіло.
*
На Дністрі, біля Хотина,
заревли гармати!
Сам султан прийшов з Царграда
Польщу воювати!
Поклонилася Варшава
цісарю і папі.
Ті відмовили чемненько:
– Й ми не так багаті…
Козаки, рятуй Корону!
Річ навербувала
до реєстру двадцять тисяч!
Двадцять – Січ прислала.
Ще ніколи стільки війська
козаки не мали!
І ніколи стільки крові
враз не проливали!
…На турчина воювати,
турка з Польщі виганяти,
турка з Польщі виганяти,
свою землю одбирати.
Хто ж турчина ізвоює,
тому пан коня дарує.
Українці і поляки
(попри їх незгоду)
разом важили життями
за Христа й свободу!
Аж за місяць все скінчилось
армії втомились.
Хоч затято воювали –
швидко замирились.
*
Обіцяла Польща туркам
смертю покарати
козаків, якщо ті стануть
Порті заважати.
«На війні козакували,
а тепер до пана
повертайтеся у ярма!»
Отака-то шана
перепала «руським Грицям»,
що в годину грізну
врятували від погрому
«віру та Вітчизну».
Може, хтось не добачає…
Тільки це не значить,
що у нас нема героїв –
совісний побачить!
Головне – самим навчитись
знати й пам’ятати:
і за честь, і за безчестя
кожному воздати.
*
…Тут згадаємо, між іншим,
про великий клопіт,
у який на тридцять років
вскочила Європа.
Воювали між собою
два ворожих блоки:
на чолі – Париж і Відень,
інші – на два боки:
за французами – Росія,
Швеція, голландці,
а за Віднем – Посполита,
папа та іспанці.
Козаки у тих подіях
також участь брали,
навіть, кажуть, для французів
Дюнкерк штурмували.
«Напівдикі», «незбагненні»,
«нація чудова»,
«войовничі», «героїчні»… –
вишукана мова!
Так казали у Парижі,
ще й не раз писали
і Конде, і Мазаріні –
козаків вітали.
*
Та нарешті дочекались!
Можемо співати:
«Ще не вмерла України…» –
дай Бог не вмирати!
Українські громадяни
мають знати, скільки
за словами тими горя
і звитяги! Тільки…
не кладімо давню славу
в бутафорні скрині,
з неї «іграшок» для себе
не творімо нині.
Шана тим, хто копіткою
працею насправді
до традицій навертає
наші душі спраглі.
Не затим, аби колишні
множити образи
та на ближнього сусіда
гартувати м’язи,
розгортати без потреби
«бойового стяга»;
пам’ять – пращурам данина,
а собі – повага.
Не фарбуймо «білі плями»
в кольори партійні,
не зчиняймо на могилах
політичні війни.
І не чубмося, хто більше
покладе в кишені,
не ганяймося за вітром,
наче навіжені.
пʼятницю, 23 жовтня 2020 р.
четвер, 22 жовтня 2020 р.
понеділок, 19 жовтня 2020 р.
неділю, 18 жовтня 2020 р.
Сага (Серія 12)
неділю, 11 жовтня 2020 р.
EUROPEAN #GREENPARTY ��До поки Зелені Є! �� Надія Є! ("Mad heads XL")
#ПартіяЗеленихУкраїни є невід’ємною складовою світового руху Зелених, котрий став громадською реакцією на глобальні проблеми. Глобальна деградація природного середовища та кліматична криза спричинені пануючим способом господарювання і належать до найсуттєвіших викликів сьогодення.
Прихід до влади ЗЕЛЕНИХ ‒ запорука виживання людства, як виду!
ЗЕЛЕНІ сьогодні в чорному, але не тому, що в них вкрали кольори та символ, а тому, що природні ресурси вичерпали себе і почався зворотній відлік для нашої планети Земля!
ПЗУ була засновником Європейського Парламенту, тому має реальне право голосу!
Ми не одержали Землю у спадок від предків, ми позичили її у нащадків!
Мислити глобально – діяти локально!
Лише екологічно безпечне є економічно доцільним.
Зелені виступають на підтримку таких форм розвитку міст, які зменшують їхній екологічний слід, забезпечують збереження архітектурного, культурно-історичного та природного середовища, сприяють зайнятості громадян на «зелених» робочих місцях, враховують довгострокові кумулятивні впливи містобудівних рішень та планів інфраструктурної розбудови на стан довкілля і здоров’я мешканців
Зелені за гуманізацію міського середовища, за розширення громадського простору та зелених зон. Людські поселення, незалежно від їхнього масштабу, мають слугувати дружнім середовищем існування для всіх мешканців незалежно від віку, статі та статків.
Зелені за залучення членів територіальних громад до обговорення проєктів рішень місцевої влади, за обов’язковість її щорічного повного звіту про якість життя, здоров’я мешканців, стан господарства та довкілля, за впровадження в постійну практику місцевих референдумів на належних законодавчих засадах їхнього проведення та обов’язковість врахування їхніх результатів в процесі ухвалення рішень.
Зелені за очищення влади та довкілля від забруднення та відходів, за громадський контроль над владою, за руйнування корупційного середовища у владних структурах всіх рівнів.
Держава для людини, а не людина для держави
Зелені за всебічну захищеність та впевненість у майбутньому кожного члена суспільства, за гідне життя в екологічно сприятливому середовищі.
Зелені за безумовний базовий дохід
Захищене дитинство та гідна старість – ознаки справедливого устрою суспільства.
Зелені за свободу, гідність і права людини, за гендерну рівність.
Зелені проти дискримінації будь-кого за будь-якою ознакою, в будь-яких формах.
Зелені проти насильства у будь-яких формах.
Зелені проти жорстокого поводження із тваринами, проти їхнього використання в цирках, дельфінаріях, тощо.
Зелені за децентралізацію влади і розширення прав територіальних громад
Зелені за економіку замкненого циклу
Зелені за формування індустрії повної переробки відходів та повторного використання матеріалів, мінімізацію використання пластику одноразового вжитку, за розширену відповідальність виробника.
Зелені проти нарощування потужностей АЕС і усталення практики продовження експлуатації атомних енергоблоків у понадпроєктний термін.
Зелені за пріоритетність використання відновлюваних джерел енергії, сприяння розбудові малих (потужністю до 50 Квт) електростанцій, розвиток електротранспорту.
Зелені за відновлення і розвиток державної системи моніторингу навколишнього природного середовища.
Зелені за запобігання промисловому забрудненню, за екологічно дружню високотехнологічну модернізацію виробництв.
Зелені за законодавче закріплення обов’язковості державного медико-екологічного контролю впливу промислових об’єктів на стан довкілля та здоров’я мешканців прилеглих територій.
Захист земельних, водних та лісових ресурсів-питання національної безпеки
За розвиток аграрного сектору на засадах невиснажливого господарювання, підтримка фермерства, протидія свавільному пануванню агрохолдингів.
Голова Дніпропетровської обласної
Організації партії
ЗЕЛЕНИХ УКРАЇНИ Лампіка Т.В.
Надія Є! До поки Зелені Є!
гурт #MadHeadsXL
пʼятницю, 9 жовтня 2020 р.
Ольга Айвазовська показала, як правильно заповнити бюлетень 25 жовтня
0:00 Нова форма бюлетеня
1:35 Ставимо позначки в бюлетені
1:48 Підтримка партії та кандидата
вівторок, 6 жовтня 2020 р.
СПАДОК/SPADOK. ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ. ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОН
Героїні циклу «СПАДОК». Для зйомок у проекті були ретельно відібрані героїні – яскраві та самобутні представниці України, з різним характером, різного віку дівчата та жінки, які заворожують поєднанням простоти та достойності. Одним із облич проекту стала українська етно-співачка Росава.
Над створенням роликів працювали: режисер Олексій Гуз, оператор Юрій Бакун, консультанти Українського Інституту Історії Моди, графіка проекту Signal Red, продюсер Олена Малкова. Окрема подяка Олені Янчук за натхнення.
У проєкті «Спадок» звучать українські народні пісні, записані в сучасній обробці спеціально для циклу фолк-музикантами:
Ігор Сакач (музичний продюсер)
Максим Бережнюк (виконавець на традиційних духових інструментах, вокаліст)
Марія Квітка (вокалістка)
Анастасія Полетнєва (вокалістка)
понеділок, 5 жовтня 2020 р.
неділю, 4 жовтня 2020 р.
Насыпной яблочный пирог по-болгарски всего за 7 минут! – Все буде добре
суботу, 3 жовтня 2020 р.
пʼятницю, 2 жовтня 2020 р.
середу, 9 вересня 2020 р.
Равшана Куркова // Все важные фразы
Все фото с родными всегда нерезкие.
Самые странные люди всегда великие,
А причины для счастья всегда невеские.
Самое честное слышишь на кухне ночью,
Ведь если о чувствах — не по телефону,
А если уж плакать, так выть по-волчьи,
Чтоб тоскливым эхом на полрайона.
Любимые песни — все хриплым голосом,
Все стихи любимые — неизвестные.
Все наглые люди всегда ничтожества,
А все близкие люди всегда не местные.
Все важные встречи всегда случайные.
Самые верные подданные — предатели,
Цирковые клоуны — все печальные,
А упрямые скептики — все мечтатели.
Если дом уютный — не замок точно,
Источник teksty-pesenok.ru
А квартирка старенькая в Одессе.
Если с кем связаться — навеки, прочно.
Пусть сейчас не так все, но ты надейся!
Да, сейчас иначе, но верь, мы сбудемся,
Если уж менять, так всю жизнь по-новому.
То, что самое важное, не забудется,
А гениальные мысли всегда бредовые.
Кто ненужных вычеркнул, те свободные,
Нужно отпускать, с кем вы слишком разные.
Ведь если настроение не новогоднее,
Значит, точно не с теми празднуешь.
суботу, 5 вересня 2020 р.
середу, 2 вересня 2020 р.
Песня, не вошедшая в фильм "Семнадцать мгновений весны" (часть 2)
Песня, не вошедшая в фильм "Доживем до понедельника"
Учитывая то, что песня по определению не могла войти в фильм, автор ролика прекрасно отдает себе отчет о не совсем корректном названии своей работы. Вместе с тем именно подобным названием автор пытается заставить аудиторию задуматься над тем, что же не так в известном фильме и в не менее известной песне в противовес широко тиражируемым видеороликам, своими названиями и содержанием прочно закрепляющими сложившееся заблуждение о присутствии песни в фильме.
суботу, 29 серпня 2020 р.
Иловайский котел: эксклюзив выживших. Факти тижня, 25.08
Уходят лучшие…
О Господи! За что?! –
Ведь у Тебя там ангелов хватает…
Зачем ты снова их когорту пополняешь?..
А нам как жить без них
на страждущей земле?!
Уходят лучшие…
От матерей, отцов, детей, любимых…
От Отчизны тоже…
А боль утраты сердце горько гложет:
Скажи, о Господи,
за что?!
Уходят лучшие…
Таких больше не будет –
Обида и печаль нам душу студят:
Ну почему так мир несправедлив?!
Уходят лучшие,
но всё же твёрдо верят,
Что мы заменим,
их дела доделав,
На этой милой и родной земле,
Которую нельзя отдать
ни пяди
новым врагам,
так жаждущим побед.
Уходят лучшие –
ГЕРОЯМ СЛАВА!!!
Других в Украйне не было
и нет!
НАТАЛЬЯ НЕСТЕРЕНКО
Иловайский котел: эксклюзив выживших. Факти тижня, 25.08
ПАМЯТИ ПОГИБШИХ ЗАЩИТНИКОВ
Уходят лучшие…
О Господи! За что?! –
Ведь у Тебя там ангелов хватает…
Зачем ты снова их когорту пополняешь?..
А нам как жить без них
на страждущей земле?!
Уходят лучшие…
От матерей, отцов, детей, любимых…
От Отчизны тоже…
А боль утраты сердце горько гложет:
Скажи, о Господи,
за что?!
Уходят лучшие…
Таких больше не будет –
Обида и печаль нам душу студят:
Ну почему так мир несправедлив?!
Уходят лучшие,
но всё же твёрдо верят,
Что мы заменим,
их дела доделав,
На этой милой и родной земле,
Которую нельзя отдать
ни пяди
новым врагам,
так жаждущим побед.
Уходят лучшие –
ГЕРОЯМ СЛАВА!!!
Других в Украйне не было
и нет!
НАТАЛЬЯ НЕСТЕРЕНКО
Хлопці плакали, коли ми «здавали» відвойовані території, – Валерій Анань...
для ДОРОСЛИХ СИНІВ
НЕ для війни ми вас народжуєм, сини,
А для продовження гіллястих родоводів.
Нехай же будуть, як в дитинстві, ваші сни,
Солодко-ніжними вони хай завжди будуть.
І хай НЕ вибухи, а лагідні вуста
Вас на світанку сонця від тих снів розбудять.
Убережи вас, Боже, від війни заграв,
Від смерті й горя сліз убережи вас, Боже.
А якщо випаде піти у грізний час,
То кожна мати у молитвах з вами буде
І захистить вона від тисяч голок-жал,
Націлених в синовні рідні груди.
НЕ для війни ми вас народжуєм, сини,
А для продовження гіллястих родоводів.
Нехай же будуть, як в дитинстві, ваші сни,
Солодко-ніжними вони хай завжди будуть.
Наталя Нестеренко