А за вікном - холодний зимний дощ.
Тремтять гілки і птиці задубілі.
На мілині заціпенілих площ -
плавучі люди і автомобілі.
Й, такі кумедні роблячи стрибки,
в метро, де тужить скрипкова соната,
спішать кудлатя хутряні шапки -
достоту справжні мокрі цуценята.
Немов на дивовижу з дивовиж
з вітрин різдвяні дивляться ялинки:
ЧОМУ в сезоні ковзанів та лиж
прибрались ПАРАСОЛЬКАМИ зупинки?..
А дощ все йде,
як в ЖОДНУ з ближніх зим,
щоб аж приснитись птицям,
скрипалеві...
А вранці скрізь, куди не кинеш зір,
стоятимуть скульптури кришталеві...
Весь світ - це "раптом".
Ґлузду супротив
ділА і мислі, й навіть пори року!..
І цей ПРЕСВІТЛИЙ ЛАГІДНИЙ МОТИВ,
що вже без нього не ступлю ні кроку...
Поетеса НАТАЛЯ МАТЮХ
Суголосно Новому 2018 рокові :-))
Вірш взято з відривного календаря
Немає коментарів:
Дописати коментар