"Belle", В. Харчишин, О. Пономарьов, Фагот. "Зірки в опері", 1+1

 

Біль, заповзає в душу темним змієм
Я, з ним змиритися мушу та не вмію
Як, забути очі що пронизують мене
І стан дівочий наче диво неземне
Її краса у мить затьмарює думки
Я б все віддав, щоб доторкнутись до руки
Так! Я б все віддав, щоб цілувати ті вуста
Але приреченням моїм є самота
Чи вартий хтось її любити взагалі
О Есмеральдо, ти найкраща на землі!
Біль, застилає небо пеленою
І, закриває всесвіт мій стіною
Мрій, ріка несе мене в країну небуття
Яким нестриманим буває почуття
О небеса! У чому дух мій завинив?
Циганки образ все єство заполонив
Так, оця краса не наче квітів аромат
Я став рабом її спокусливих принад
А тіло - одержиме пристрастю - горить
О Есмеральдо, чи мій бог цей гріх простить?
Біль, мов ножем думки про щастя крає
І, знову серце в грудях завмирає
Як почую кроки, майже невагомі, я
І наче грім у скронях прозвучить ім'я
У всіх жінках на світі бачу я одну
Та одягає страх сорочку крижану
Ні, цю згубну мрію я нікому не віддам
І височіє наді мною Нотр Дамм
Пробач, що не дотримав слова, Флер де Ліс
Для Есмеральди, я букет лілей приніс.
У всіх жінках на світі бачу я одну
І як мені забути, вроду неземну?
Ні, цю згубну мрію я нікому не віддам
І височіє наді мною Нотр Дамм
Вона танцює, мов метелик у садах
А я повторюю ім'я, Есмеральда,
ЕСМЕРАЛЬДА!

#ponomarev ✅#пазли #dzidzio Олександр Пономарьов & DZIDZIO - Пазли [ Off...

 

У нас із нею лінії одні -  

Ті лінії, що в’ються на долонях.  

Чому ж вони так дорогі мені,  

Чому тоді від них я у полоні? 

 Думки у нас із нею теж одні, 

 І мріями їх доля поєднала.  

Чому ж вони так дорогі мені,  

Чому мені завжди її замало?  

Вуста у нас із нею теж одні  

Тоді, коли злилися в поцілунку.  

Чому ж вони так дорогі мені,  

Чому від них немає порятунку? 

 У нас із нею все одне на двох.  

З таким коханням і життя замало.  

І скласти пазли так міг тільки Бог.  

Так скласти, щоб ніщо не роз'єднало.

Олександр Пономарьов - Я не такий

 

Вже заростають ті стежки,  

Де ще недавно я блукав,  

Де я радів і плакав, 

 Падав, знову вставав,  

Долю шукав.  

Сьогодні я вже не такий:  

Я не соромлюсь почуттів,  

Те, що не міг  

Я вчора ще сказати собі,  

Сьогодні я кажу тобі.  

Приспів:  

Я не такий, ти знай,  

Я так тебе люблю.  

Я не такий, колись не зміг  

Би підійти,  

Сьогодні небо прихилю,  

Тебе люблю, тебе люблю...  

Сьогодні я тебе згадав,  

Твоє волосся цілував,  

Ні, я не знав,  

Тоді я ще насправді не знав,  

Як сильно я тебе кохав.

NEW ❗️Олександр Пономарьов - Закоханий

 

Неймовірна посмішка твоя,  

неймовірно радісний твій сміх.  

В твоїх очах всі океани і моря, 

 Бог як митець довів в тобі свій кожен штрих,  

Я завмираю, коли поруч ти.  

Серце моє вистрибує з грудей,  

Якщо ти скажеш в той момент мені: лети, 

Я в небеса злечу найвище із людей.  

Безмежно в тебе закоханий -  

Нитки любові з'єднали нас,  

Безмежно в тебе закоханий, 

Як в перший раз,  

Як в перший раз.  

Дай мені руку, ось моя рука,  

Я зможу захистити нас від всіх!  

Моїй душі твоя душа така легка,  

Медово-солодко мені від вуст твоїх.  

Безмежно в тебе закоханий -  

Нитки любові з'єднали нас,  

Безмежно в тебе закоханий,  

Як в перший раз,  

Як в перший раз.  

Безмежно в тебе закоханий -  

Нитки любові з'єднали нас,  

Безмежно в тебе закоханий,  

Як в перший раз,  

Як в перший раз.  

Безмежно в тебе закоханий -  

Нитки любові з'єднали нас,  

Безмежно в тебе закоханий,  

Як в перший раз,  

Як в перший раз.

⚡️«Брати по Зброї. По той бік війни»: Реальні історії учасників російськ...

 

По той бік війни – уся правда про російську агресію. 

Крупним планом, очима п’яти реальних героїв. Кожен з них – побував за крок від смерті, бачив тотальне падіння мирного життя в зоні бойових дій, робив морально важкий вибір. 

Чому вони обрали шлях воїна і піксель замість костюма? Чим надихалися і чого найбільше боялися на війні? Яким бачать майбутнє країни і чи збираються у політику? 

 Реальні історії учасників російсько-української війни в документальному фільмі «Брати по Зброї. По той бік війни»

Земська лікарня Михайло-Лукашеве 25.04.2021

 

Моє родове коріння по лінії Батька: Кучеренків+Романчуків... у селі Михайло-Лукашеве

"...Село було засноване 1780 року селянами-кріпаками. Люди були переселені на Михайло-Лукашівські землі поміщиком Михайлом Караваткою, який в минулому був колишнім комендантом Олександрівської фортеці. 1793 року землю з селом придбав новий господар - поміщик Лукашевич. Звідси пішла подвійна назва села Михайло-Лукашеве. Сюди також були переселені кріпаки з Полтавської та Харківської областей.

Вже майже 150років (приблизно з 1873року) в Михайло-Лукашевому, була побудована земська лікарня на 20 ліжко-місць поміщиком Лукашевичем. 

В другій половині 20 століття там вже було хірургічне та пологове відділення, стаціонар на 75 ліжок, рентген-кабінет. При лікарні функціонував дитячий протитуберкульозний санаторій, що розмістився в колишньому панському будинку. 

Із розпадом Радянського Союзу почали скорочувати кількість робітників, споруда почала руйнуватися. Тривалий час в одному із корпусів був притулок для безхатніх людей. Будівля продовжувала руйнуватися, обкрадатися. І можливо б її розібрали по цеглинці, якби не відомий завідуючий районною клінічною лікарнею - Олег Іващенко. Саме під його керівництвом вдалося провести реконструкцію. В 2013 році за декілька місяців була замінена крівля, встановлені пластикові вікна, відремонтовано систему опалення, відремонтовано внутрішні приміщення та фасад.

На сьогодні на території функціонує амбулаторія на засадах загальної практики сімейної медицини. В частині приміщень мешкають люди.

Це цілий комплекс із декількох корпусів і каплицею із зламаним хрестом, що побудована в старому парку та до якої вела кам'яна стежина. Зараз її в хащах майже не видно. Під кожним корпусом є підвали. В них ще збереглася атмосфера старовини та профільності закладу. В одному підвалі стелажі, документація медінструменти, медшафи, сейфи. В іншому старі дубові діжки. Ще в іншому підвалі - старі дерев'яні ящики із соломою, а проникаючі промені сонця через шпарини - створюють моторошну і водночас старовинну атмосферу місцини. Ще один підвал був замкнений - ми не попали - туди - не стали руйнувати.

Однак більше всього вабить погляд стара каплиця. Кажуть, вона побудована першою. Своєрідна кладка цегли зберегла її до наших днів, а от від гарної ліпнини майже нічого не залишилося. Не змилувався ні час, ні люди. Ще вплинуло на це те, що як кажуть місцеві - за часів радянського союзу там зробили морг.

Таких комплексів на території Запорізької області дуже мало. Це б місце могла стати новим популярним магнітом. Там ще цілі дахи та стіни. Для початку, просто розчистити, прибрати територію, та в середині, зоставивши на місцях історичні речі, предмети, документацію. Можливо спускатися в підвали, що теж придає загадковості, та дослідницької атмосфери."

Будинок культури Новогупалівка 3 07 2021

 

Це зганьблене приміщення багатого переселенця-меноніта, яке в часи більшовицької навали було експропрійовано й забрано під ревком. За існування СРСР використовувалося як сільський клуб, а пізніше - як колгоспна та шкільна їдальня. З розпадом Союзу та початком масової приХватизації стало власністю місцевого підприємця як кафе. Але справа не розвивалася - зараз заклад зовсім не працює. Охоронна табличка приміщення як об'єкту історичної та культурної спадщини зникла.