Крізь біль років пече мене Голодомор:
Я чую голоси, що й досі хліба просять,
Я бачу очі, які дивляться з докором:
«За що? Скажи, за що ці дітки помирати мусять?!»
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Ви завжди у красі своїй високій
Із немовлятком на руках
удвох
Звеличували світ,
його життя і спокій!
Що ж стало з Вами в той смертельний рік?
У тридцять другий?
Тридцять третій поспіль?
Чом захистить не зміг ні чоловік,
Ні Бог, ні партія,
хоч хліба було досить?!
Чиє прокляття обпалило Вас?
Чому його заручниками стали?
Де ж був тоді братерський
пролетарський клас?
Невже не знав, не бачив,
що зробив у селах Сталін?!
………………………………………………………………………….
Хто дасть нам відповідь, чому і до сих пір
Ми мовчки йдем, ковтнувши біль і сором?!
Крізь біль років пече мене Голодомор...
Крізь біль ВІКІВ пектиме нас докором...
"МАДОННАМ 33-го" НАТАЛЯ НЕСТЕРЕНКО
Немає коментарів:
Дописати коментар