Тема дня - Хортиця крізь карантин (05.05.2020)

 

Я не молюсь. Я зроду тут живу

В зеленому, дзвiнкому пантеонi.

В сторiччями цiлованих долонях

Я кроками розхитую траву.

Щороку, як весна розкриє браму,

Над нею свiтло тьмарять журавлi.

Iх стiльки припадало до землi,

Що вся вона вцiлована сльозами.

Яке над нею осiянне плесо,

Якi у серцi спалахи сторiч!

У пам’ятi – iконостас облич,

Я єсмь сама ця пам’ять безтiлеса.

Та не чекайте смутку чи жалю –

Я iнша суть, не Божа благодать,

Не знаю слiв, не вмiю сумувать,

Один лиш спогад здавна я люблю:

Вони все тi ж, хоч як Земля старi,

Та тiльки боронити нас не вiльнi,

I все-таки, лиш душi їхнi виннi,

Що скелi оживають на Днiпрi.

Потомляться – їм душу дам нову,

I хай затиснуть грудочку у жменi,

Хай в чужинi помоляться за мене…

Я не молюсь. Я зроду тут живу.

МАРИНА БРАЦИЛО

Про несподівані здобутки і увиразнені проблеми новітньої карантинної історії найдавнішого острова Дніпра - з вуст очевидців і самописців цієї історії - жительок Хортиці та адміністраторок ФБ групи "Наш острів" - Вероніки Калінбет та Юлії Рощукіної.

Пряму трансляцію можна дивитися на нашому сайті - https://zp.suspilne.media/live