Є ще інший, більш вдалий, варіант пісні. Автор той самий, виконує Віталій Кононов, слова дещо інші:
"Не плакав, не боявся, не жалівся,
Пусті патрони випали з руки.
Мені було шістнадцять, як з криївки,
Мене тягли, вязали ястребки.
А далі -- ешелони, чорні вежі,
Колючий дріт етапних таборів,
Ведмежий край, за небокрай -- безмежжя,
Лиш мамин погляд свічкою горів...
Приспів:
Сніги, сніги... Червоне, чорне, біле...
Сибірських рік закуті береги...
Сніги, сніги мене приговорили
За Україну сплачувать борги.
Мене стріляли різали, душили,
В Кенгірі, Магадані, Воркуті
Не знаю, де взялись у мене сили
Щоб пережить випробування ті.
Не плакав, не боявся, не просився
Від тих часів студеної пори.
Старий я, щоб іти тепер в криївки,
Та мусить хтось здійняти прапори...
Приспів.
Не плакав, не боявся, не жалівся,
Пусті патрони випали з руки.
Мені було шістнадцять, як з криївки,
Мене тягли, вязали ястребки.
Приспів:
Сніги, сніги... Червоне, чорне, біле...
Сибірських рік закуті береги...
Сніги, сніги мені ви присудили
За Україну сплачувать борги."
Немає коментарів:
Дописати коментар