ШЕВЧЕНКОВА ГРУША
Л.А.Гавриленко присвячую
Щороку ти чекаєш нас у травні
Й назустріч ніжно листям шелестиш,
Бо хочеш знов почути вірші славні
Й піснями мариш, коли взимку спиш.
Бо разом з нами ти вшановуєш Тараса
Серед буяння зелені і трав,
Хоч поруч гуркотлива автотраса -
Та пам'ять серця шум цей не здолав!
О дика грушо, Берегине часу,
Які легенди шепотіла ти
Ще молодому мрійному Тарасу,
Коли сидів отут на самоті?
Напевно, розказала і про Байду,
Що першу Січ заклав неподалік,
Й про зловорожі юрби тюркських зайдів,
Котрі в ясир людей наших тягли…
Твій шепіт чув Тарас і снив ночами
Про оборонців славних – козаків,
Яких здолать були не в силі й яничари,
Й султан ненависний у гріб не звів.
Бо дух – звитяжний, вільний, непокірний –
В степу безкрайому, що Диким полем звавсь,
Єднав усіх, хто Волі й Богу вірний,
Перед Покровою у церкві побратавсь…
Почуй же, Тарасе, свій голос пророчий
У нашому співі, у щирих віршах,
Бо груша ця стала Праматір'ю гідно
Для всіх запорожців, єднаючи нас!
Квітава Степова (Наталя Нестеренко)
Немає коментарів:
Дописати коментар