неділя, 22 травня 2022 р.

22 мая | Освобождение | Любители русс мира | Крым | Азовсталь | Обезяны ...

 

Запорожье – уровень безопасности, откуда берутся слухи о возможной оккупации города и кто за этим стоит. Освобождение оккупированных территорий примерные сроки. 👉 Что будет с "любителями русского мира" после победы Украины. 

👉 Крым – как настроены люди на возврат в Украину. 

👉 Позиция правительства по возможным переговорам с россией и будет ли "уступки". 

👉 Воины Азовстали – какова их судьба. 

👉 Новые веяния в мире – цифровизация, новый тренд "обезьянья оспа", планы глобалистов и судьба Украины.

субота, 21 травня 2022 р.

ХІІ ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ЧИТАННЯ 2017 рік.

 

ШЕВЧЕНКОВА ГРУША Л.А.Гавриленко присвячую Щороку ти чекаєш нас у травні Й назустріч ніжно листям шелестиш, Бо хочеш знов почути вірші славні Й піснями мариш, коли взимку спиш. Бо разом з нами ти вшановуєш Тараса Серед буяння зелені і трав, Хоч поруч гуркотлива автотраса - Та пам'ять серця шум цей не здолав! О дика грушо, Берегине часу, Які легенди шепотіла ти Ще молодому мрійному Тарасу, Коли сидів отут на самоті? Напевно, розказала і про Байду, Що першу Січ заклав неподалік, Й про зловорожі юрби тюркських зайдів, Котрі в ясир людей наших тягли… Твій шепіт чув Тарас і снив ночами Про оборонців славних – козаків, Яких здолать були не в силі й яничари, Й султан ненависний у гріб не звів. Бо дух – звитяжний, вільний, непокірний – В степу безкрайому, що Диким полем звавсь, Єднав усіх, хто Волі й Богу вірний, Перед Покровою у церкві побратавсь… Почуй же, Тарасе, свій голос пророчий У нашому співі, у щирих віршах, Бо груша ця стала Праматір'ю гідно Для всіх запорожців, єднаючи нас! 

  Квітава Степова (Наталя Нестеренко)

ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ЧИТАННЯ на ЗАПОРІЖЖІ. 22 травня 2015 року

Тарасова груша на Запоріжжі

ТАРАСОВА ГРУША. ЗБЕРІГЛАСЯ ГРУША, ПІД ЯКОЮ НОЧУВАВ ПОЕТ

 

«Тарасова груша». Запоріжжя. #СТУДІЯZZАПОВІТ За легендою, розповідають, що Тарас Шевченко ночував під цією грушею, під час своєї подорожі Україною в 1843 році. Тоді груша росла у дворі Прокопа Булата, жителя села Вознесенка, у якого на кілька днів і зупинявся поет (до радянської забудови білі хатки Вознесенки тягнулися Запоріжжям від сучасних вулиці 12 Квітня до площі Пушкіна). Дереву вже понад 200 років. Відшукати його можна, спустившись з площі Фестивальної до Набережної магістралі.