22 января в Запорожье открыли верховую часть вантового моста. 166-метровый вантовый мост является самым высоким в Украине. На церемонию открытия приехал президент Владимир Зеленский, который назвал мост монументом единства. После поздравительной речи он подошёл к запорожцам, чтобы в День Соборности Украины образовать живую цепь с левого берега на Хортицу. Затем по мосту проехала спецтехника, а чуть позже запустили движение автотранспорта
Ніхто у цей світ не приходив «великим». Нам всім безіменний даровано вдих. І ось - відчайдушно приймаючи виклик, душа приземляється в тіло «малих». І люди маленькі блукають по світі (нам за́вжди здається, що кожен із них повинен зробитися більшим хотіти, а ще неодмінно найбільшим зі всіх!) А люди маленькі живуть і не знають, що можна шукати захмарних висот, чи бути тривожним (чи зболеним навіть), чи жити в рутині буденних турбот… І очі у них, переважно, щасливі, і дивно настільки - ну звідки вони черпають це вміння - радіти щосили усьому простому!( немов дикуни) Здається, вони (майже босі і голі і геть не обтяжені надлишком знань) у межах простої квартири – на волі, правдивішій всяких свобод, як не глянь. І поки ці люди - маленькі, так часто (допоки вони не запрагнуть рости) їм якось відомо про істинне щастя, напевно що більше ніж нам з висоти. Здається, вони - співрозмірні зі світом… (і знають найбільшу з його таємниць!) Ми їх називаємо трепетно – діти. Ми й самі прибули такими колись. Ніхто у цей світ не приходить наосліп. Свідомо приходить усяка душа. Приймаючи виклик – іде до дорослих. І вчить їх не меншитись в розмір гроша.
А хто ця людина, що дивиться так прискіпливо на тебе щоразу, як погляд лише звести? Що в неї на думці? що в серці у неї викликом? І очі відводить враз, як відводиш ти. Ти знаєш її чи може ось так - лиш поглядом підхоплюєш часом погляд в її очах? Чого в ній найбільше – радості, суму, подиву? Ти в неї вселяєш віру чи може страх? Можливо вона недолюблена чи ображена тобою і вічно шукає твоїх очей, щоб ти полюбив і в неї змінилось враження і врешті в тобі відчула міцне плече. Про що вона мріє? Як їй живеться-водиться? Куди вона ходить кожного дня і чи туди вона ходить, де їй насправді хочеться? Наскільки вона щаслива, туди йдучи? Якби ти її очима впіймав стороннього, когось, хто її не знає – як знаєш ти, якби ти не знав ні біль, ні її історію - якої вона здалася би висоти? Бо хто ця людина? Чим тобі їй зарадати? Бувало часами – всипав ти їй сповна! Говорять - в житті важливо таких не зрадити. То хто ж та людина в дзеркалі – хто вона?
