Балада про Пам’ять — (Захисникам України присвячується) — Саблич

 

- - - - - - - БАЛАДА ПРО ПАМ'ЯТЬ - - - - - - - Изменять своим принципам я не привык, 

К осознанию Родины шёл не спеша, 

И хоть русским пока остается язык, 

Але вже українською стала душа! 

Ми завзято, всі разом, бороним свій край. 

Окупантська зараза, навік пам’ятай, 

Що козацькая вдача – це не просто слова! 

Хоч побита, хоч плаче, Вкраїна жива! 

Об ужасной войне помнит каждый из нас,

Будет в сердце всегда славный подвиг дедов.

Только мы на костях не пускаемся в пляс: 

Это повод для скорби, а не для понтов. 

По коліна в багнюці на варті стою, 

Окупантській падлюці від серця всмалю 

За зруйновані долі, за вкрадений Крим, 

За полеглих героїв, за Батьківський Дім. 

Обескровили душу и тело Страны, 

Сколько наших ребят не вернулось домой, 

Ох, хлебнули ж мы горя от «руsskой весны». 

Слава павшим героям и вечный покой.

Ми й онукам накажем про це не забуть, 

Якщо самі поляжем, наступні прийдуть, 

Станем сміло до бою за землю свою! 

Ми не випустим зброї ні тут, ні в Раю! 

Лицемеры поют о широкой душе,

Подлецы с палачами проводят парад, 

Украинцы Рossию узнали уже: 

Здесь воронки от градов, как раны, кровят. 

Зарікаюсь назавжди, навіки віків, 

Не прощати неправди, хай лютих вовків 

Забирає нечиста, хай в пеклі горять 

Кизяки-терористи і вся ваша рать! 

Украина, родная моя сторона, 

В оккупации этой есть и наши следы:

Люди все еще прутся от попсо-говна. 

А где руsskие песни – там ждите беды. 

В нас ще й досі в фаворі російські зірки. 

Ми на мінному полі, агов, козаки, 

Всю рашистську мразоту женіть в три чорти! 

Тільки повним бойкотом країну спасти. 

А когда наступает похмелия час, 

Поднимаются к небу невинно глаза. 

«Мы не знали!» «Нам врали!» «Нам стыдно за нас!»

«Забирайте!» «Простите!» Скупая слеза… 

Тільки нам на цей скрегіт буде щиро плювать

Заберем, що належить – й не прощать! 

Не прощать! 

Закарбуєм назавжди святий цей завіт 

З нами світло і правда – з вами кривда і гніт!