Голодомор 1932-1933: Оксана Білозір - СВІЧА

 

 Крізь біль років пече мене Голодомор:

Я чую голоси, що й досі хліба просять,

Я бачу очі, які дивляться з докором:

«За що? Скажи, за що ці дітки помирати мусять?!»

,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,

О матері, мадонни всіх народів і епох,

Ви завжди у красі своїй високій

Із немовлятком на руках

удвох

Звеличували світ,

його життя і спокій!

Що ж стало з Вами в той смертельний рік?

У тридцять другий?

Тридцять третій поспіль?

Чом захистить не зміг ні чоловік,

Ні Бог, ні партія,

хоч хліба було досить?!

Чиє прокляття обпалило Вас?

Чому його заручниками стали?

Де ж був тоді братерський

пролетарський клас?

Невже не знав, не бачив,

що зробив у селах Сталін?!

………………………………………………………………………….

Хто дасть нам відповідь, чому і до сих пір

Ми мовчки йдем, ковтнувши біль і сором?!

Крізь біль років пече мене Голодомор...

Крізь біль ВІКІВ пектиме нас докором...

 

"МАДОННАМ 33-го" НАТАЛЯ НЕСТЕРЕНКО