ШЕВЧЕНКОВА ГРУША Л.А.Гавриленко присвячую Щороку ти чекаєш нас у травні Й назустріч ніжно листям шелестиш, Бо хочеш знов почути вірші славні Й піснями мариш, коли взимку спиш. Бо разом з нами ти вшановуєш Тараса Серед буяння зелені і трав, Хоч поруч гуркотлива автотраса - Та пам'ять серця шум цей не здолав! О дика грушо, Берегине часу, Які легенди шепотіла ти Ще молодому мрійному Тарасу, Коли сидів отут на самоті? Напевно, розказала і про Байду, Що першу Січ заклав неподалік, Й про зловорожі юрби тюркських зайдів, Котрі в ясир людей наших тягли… Твій шепіт чув Тарас і снив ночами Про оборонців славних – козаків, Яких здолать були не в силі й яничари, Й султан ненависний у гріб не звів. Бо дух – звитяжний, вільний, непокірний – В степу безкрайому, що Диким полем звавсь, Єднав усіх, хто Волі й Богу вірний, Перед Покровою у церкві побратавсь… Почуй же, Тарасе, свій голос пророчий У нашому співі, у щирих віршах, Бо груша ця стала Праматір'ю гідно Для всіх запорожців, єднаючи нас!
Квітава Степова (Наталя Нестеренко)
Немає коментарів:
Дописати коментар