KOZAK SYSTEM - У осені очі твої

Постукала в двері з ранковим дощем, Ввірвалась, схопила, тримає… Я б їй написав сто віршів і поем, Та я її зовсім не знаю: Ні міста, ні її щоденних доріг, Ні друзів, ні рідних, – нікого. Я б взяв її руку, якби тільки міг, Приклав би до серця до свого… У осені очі твої… І я закохався! І де б не була б зараз ти, У осені очі твої… Мій світ обірвався! У осені очі твої… І я б не питав в неї, з ким вона спить, Й по кому квітки її сохнуть, Я б слухав із нею, як клен шелестить, І як в жовтні садки мертвомокнуть. Не знаю ні вулиць, ні дат, ні адрес, Ні розмірів ніг, ні героїв, Ні віршів улюблених, ні поетес, Нічого - та все ж я з тобою. У осені очі твої… І я закохався! І де б не була б зараз ти, У осені очі твої… Мій світ обірвався! У осені очі твої… І, поки не знаю, триває ця гра, І мій інтерес рветься далі. Спокусливо-хвора осіння пора Полює на душі й медалі. Постукала в двері з ранковим дощем, Ввірвалась, схопила, тримає. Я б їй написав сто віршів і поем, Та я її зовсім не знаю. У осені очі твої… І я закохався! І де б не була б зараз ти, У осені очі твої… Мій світ обірвався! У осені очі твої… У осені очі твої… І я закохався! У осені очі твої…