Душа митця до вирію злетіла...
Там домалює неземні світи...
То ж просто відділилася від тіла,
Душа,що буде жити і світить...
Мистецтво ж вічне... вічне,як наш простір,
Та тільки ми - то є,то вже нема...
Життя усіх запрошує у гості,
І проводжа в сади,де скрізь - зима...
О,скільки зим ще зміниться за літом,
Нові митці нестимуть щось нове...
Душа художника зліта над світом,
Щоб змалювати все,що в нім живе...
#РусланаЛоцман_вірші присвята Борису Негоді.19.01.2020
Немає коментарів:
Дописати коментар