Об'єднані любов'ю до України

                                               Я пишаюсь, що я — українка,
що козацького степу дочка!

Я — з країв,
де порогами дзвінко

Бігла вдалеч могутня ріка.

Це ж сюди — за пороги —
втікали,

Волі й правди шукали одвіч.

Луг Великий і Хортиця
всіх тут приймали,

Прихистивши впродовж
трьох сторіч.

Все тут дихало вільно
й відкрито,

І Дніпро на порогах ревів,

Пробивався крізь скелі
сердито,

В Чорномор’я степами летів.

І поріг тут був Вільний,

й Вільнянка —
степовичка, Славути сестра,

Тому й край наш —
Вільнянським,
несхитним —

Вся громада лиш так нарекла.
…

Й хоч нема
ні січей, ні порогів,

й коні вже не басують в узді,

Я все ж чую —
нуртує у крові

Вітровій наших вільних степів.

Це ж від них набираюся сили,

Це ж від них набираюсь снаги.

Я люблю тебе, краю мій милий,

Запорізький мій край дорогий!

 НАТАЛІЯ НЕСТЕРЕНКО