Сьогодні чергова річниця Дня народження Чураївни з Хортиці - МАРИНИ БРАЦИЛО... ПАМ'ЯТАЄМО...

* * *
Осиротіла Хортиця без тебе:
Як без очей волошкових
прожить,
Що увібрали навіки у себе
Небес Господніх чистоту
й блакить;
Як не почути більше
твого сміху,
Не бачить сяйва
посмішки в вустах,
Не відчувать
душі і серця втіху
Від голосу, що ввись злітав,
як птах;
Як не зустріть тебе
на берегах скелястих
І не почути більш
дівочої ходи…
Сумує й сонце
в хмарах попелястих,
Й плакучі верби
никнуть до води.
Дніпро й той стуживсь
за тобою:
Не бачить більш русявки
на човні,
Вмиває Хортицю
блакитною габою -
Й обоє плачуть в синій тишині…

* * *
А ти стоїш німотно й
ніжно-сніжно,
Із посмішкою звичною
в вустах –
Мов злий чаклун зачарував
навічно
Й випив життя вогонь
в твоїх очах.
Так холодно зорять твої
зіниці,
Нема й тепла ні в тілі,
ні в руках…
Застигла в камені,
як жінка-лебедиця,
Що вигляда коханого в світах.
До тебе йдуть
із квітами й вінками,
Тобі складають
шану у віршах…
Та хто ж відчує
біль сердечний мами,
Що скорбно
стисла горе у вустах?!
Страшно втрачати
друзів і знайомих,
Та ще страшніш
ховать своїх дітей…
Скріпивши серце від скорбот,
невтомно
несе вже мама квіт твоїх ідей.
* * *
Не плаче Хортиця,
бо линуть її дзвони
У чистий світ поезії й пісень
Запаленими іскорками
й струнами стодзвонними,
Нових талантів засвітивши день.
У них – і серце,
і душа Маринчина,
Бо їх ріднить
пломінний світлий жар,
Що запалав,
не лаврами увінчаний,
А Богом даний
лиш обранцям дар.
То ж хай злітають ввись,
мов диво-птиці,
Нові пісні й поезії всякчас:
Гартує юнь слова,
міцніш від криці, –
Маринчин світ добра
в серцях не згас.

ТРИПТИХ До 40-річчя Марини Брацило
2016 рік              НАТАЛЯ НЕСТЕРЕНКО