Крізь біль років
пече мене Голодомор:
Я чую голоси,
що й досі хліба просять,
Я бачу очі,
які дивляться з докором:
«За що?
Скажи, за що
ці дітки помирати мусять?!»
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
О матері,
мадонни всіх народів і епох,
Ви завжди
у красі своїй високій
Із немовлятком на руках
удвох
Звеличували світ,
його життя і спокій!
Що ж стало
з Вами
в той смертельний рік?
У тридцять другий?
Тридцять третій поспіль?
Чом захистить не зміг
ні чоловік,
Ні Бог,
ні партія,
хоч хліба було досить?!
Чиє прокляття
обпалило Вас?
Чому його заручниками
стали?

Де ж був тоді братерський
пролетарський клас?
Невже не знав,
не бачив,
що зробив у селах Сталін?!
………………………………………………………………………….
Хто дасть нам відповідь,
чому і до сих пір
Ми мовчки йдем,
ковтнувши біль і сором?!
Крізь біль років
пече мене Голодомор...
Крізь біль ВІКІВ
пектиме нас докором...
"МАДОННАМ 33-го"
НАТАЛЯ НЕСТЕРЕНКО

http://vgolos.com.ua/wp-content/uploads/2018/09/23102imgmigr.jpg