Анатолій Паламаренко - Павло Глазовий "Вічна Україна"

Дивлюсь я в телевізор, виступа мужчина,
А за ним - великі букви "Нова Україна".
Після нього другий, третій, з жаром молодецьким
Викладають кислі мислі суржиком донецьким.
Що ж це, браття, за країна - Нова Україна?
І з якого вона роду, племені й коліна?
Чом про неї не чував я на школярській парті?
Де ж вона, в якій півкулі, покажіть на карті.
Покажіть мені, будь ласка, де її столиця.
Виявляється, на карту нічого дивиться.
Це зібрались на конґресі ринкові герої,
Щоб творити Україну нову зі старої.
Так, немов би Україна то для них, як шапка.
Зняв з макітри рвану-драну, викинув і - крапка.
Люблять нові українці Україну-неньку,
А комусь вона набридла, подавай новеньку…
Діячі всіляких партій, члени й активісти!
Улаштовуйте конґреси і збирайте з'їзди,
Засідайте, викидайте гроші на наради,
Щоб пробитись, проштовхатись ліктями до влади.
В боротьбі за привілеї лізьте хоч на стіни,
Та при тім не поминайте всує України.
Вас не стане, й нас не буде в цім безладнім світі,
А земля її нестиме на своїй орбіті,
Бо вона - не знак на карті, а творіння Боже.
Ні новою, ні старою звать її не гоже.
Що для неї колотнеча ваша політична?
Ви тут гості тимчасові, Україна - вічна!

ПАВЛО ГЛАЗОВИЙ "ВІЧНА УКРАЇНА"